Тема 3. Ординалістська теорія поведінки споживача

1. Аксіоми ординалістської теорії корисності.

2. Криві байдужості, їх властивість. Карти байдужості.

3. Бюджетна лінія, її рівняння.

1. Аксіоми ординалістської теорії корисності

Ординалістська (порядкова) теорія корисності відповідає сучасним уявленням економічної думки, її поділяють відомі економісти Джон Річард Хікс, Пол Самуельсон та ін.

Дана концепція передбачає лише можливість встановлення між різними благами відносин переваги або байдужості.

Ординалістська теорія корисності будується на ряді аксіом:

Аксіома повної (досконалої) впорядкованості, передбачає, що споживач чітко усвідомлює свої бажання і здатний впорядкувати всі можливі набори товарів, визначивши переваги або байдужість (благо А корисніше за благо В, чи навпаки, чи вони мають однакову корисність. Відповідь «не знаю» виключається).

Аксіома транзитивності, відображує властивості величин, які полягають у тому, що якщо перша величина співставима з другою, а друга з третьою, то перша співставима з третьою. Від споживача вимагається логічність у поведінці, тобто якщо він передбачає, що якщо А › В, а В › С, то споживач повинен вважати, що А › С.

Аксіома не насиченості, споживач завжди надає перевагу більшій кількості товарів порівняно з меншою кількістю, абстрагуючись від цін і можливих виключень.

Аксіома незалежності споживача або відсутності зовнішніх ефектів. Сутність цієї аксіоми в тому, що задоволення споживача визначається виключно кількістю та якістю благ, вплив на нього будь-яких зовнішніх ефектів виключається.

Аналізуючи особливості ординалістської функції корисності, будемо виходити з того, що дана концепція основана на значно менш жорстких припущеннях, які передбачають здатність споживача порівнювати й упорядковувати різні набори благ з точки зору їх переваги. При цьому, природно, що перевага віддається наборам більш високого рівня корисності і рівноцінними є набори з однаковим рівне корисності.

Зазначимо також, що ординалістський підхід не виключає можливість надання корисностям наборів благ певних числових значень. Але очевидним є той факт, що числові значення корисності наборів благ, не несуть у даному випадку ніякої інформації, крім відповіді на просте питання: чи є певний набір благ більш корисним, менш корисним, чи рівноцінним будь-якому іншому набору. Виходячи з цього функцією порядкової корисності може слугувати будь-яка функція U (Х), яка відповідає наступним вимогам: ця функція приймає більше значення для всіх наборів благ, які кращі з точки зору споживача, і однакові значення для рівноцінних наборів благ.

Функція порядкової корисності дозволяє лише судити про те, який з наборів корисніше, і не дає можливість оцінювати й порівнювати різницю в корисності наборів (наскільки один набір корисніше іншого), що, до речі й робить недоцільним за ординалістського підходу поняття гранична корисність.

У порівнянні з кардиналістським ординалістський підхід дозволяє більше свавілля в присвоєнні числових значень різним корисностям: функція U (Х) не обов’язково повинна бути лінійною. Важливо лише те, щоб більшим значенням аргументу відповідало більше значення функції.



2. Криві байдужості, їх властивість. Карти байдужості

Основними інструментами дослідження поведінки споживача в концепції порядкової корисності є криві байдужості, карта байдужості та бюджетна лінія. Розглянемо два перших поняття. Криві байдужості були введені в економічний аналіз економістом Френсісом Еджуортом ще в минулому столітті. Така техніка аналізу в подальшому була викладена Євгеном Євгеновичем Слуцьким у статті "К теории сбалансированности бюджета потребителя" у 1915 р. Ідеї Слуцького отримали відбиття в роботах англійського економіста Джона Річарда Хікса, він удосконалював в 30-ті роки XX ст. криві байдужості, які і знайшли широке використання в економічному аналізі.

Попит споживача на деякий товар залежить від намірів закупки інших товарів не тільки з точки зору обмеженого бюджету (чим більше витрачається на абрикоси, тим менше залишається на книги), але й з погляду корисності (чим більше купується абрикос, тим менше треба персиків).Іншими словами, споживач зіштовхується з необхідністю вибору оптимального набору деяких товарів, які він придбає, причому скорочення споживання одного товару може бути замінене збільшенням споживання іншого товару без зниження загальної корисності даного товарного набору.

Припустімо, що деякому споживачеві треба вибрати комбінацію двох товарів: X і Y. Тоді будь-яка з можливих комбінацій товарів (наприклад, комбінація А, що містить х1 одиниць товару X та у1 одиниць товару Y) може бути подана у вигляді точки на графіку, де на осі абсцис відкладається кількість одиниць товару X, а на осі ординат ‑ кількість одиниць товару У(рис.1.2).


Рис. 1.2 – Крива байдужості

Щоб побудувати криву байдужості, треба з'єднати всі точки, що характеризують набори товарів, які мають деякий визначений рівень корисності (для споживача байдуже, який з цих наборів вибирати).

Лінія 1C називається кривою байдужості (англ. Indifference curve). Крива байдужості - це лінія, всі точки якої складають різні комбінації двох благ, що мають однакову корисність для даного споживача, що забезпечує задоволення одного і того ж рівня споживання.

Крива байдужості відбиває певний рівень задоволення потреб, однак можливий перехід на інший (більш високий або більш низький) рівень споживання, на якому з'являється свій набір комбінацій, що однаковою мірою задовольняє будь-яку потребу. Ця ситуація може бути відбита новою кривою байдужості, розташованою вище або нижче попередньої. Таким чином, будується карта байдужості, що включає в себе ряд кривих байдужості, де кожна розташована на графіку праворуч і вище, відтворює більш високий рівень задоволення потреб (рис.1.3).


Рис 1.3 – Карта байдужості

На графіку зображено чотири криві байдужості, що утворюють частину карти байдужості. Через будь-яку точку в графічному "просторі товарів" може бути проведена відповідна крива байдужості. Споживчі переваги можуть бути повністю пояснені картою байдужості. Так карта забезпечує порядкове ранжування усіх наборів благ, які може вибрати споживач.

Розглянемо деякі властивості кривих байдужості.

Властивість 1. Криві байдужості мають негативний нахил, оскільки різні комбінації двох благ лише в тому випадку можуть мати однакову корисність, якщо із збільшенням одного блага буде зменшуватися кількість іншого блага.

Властивість2. Величина нахилу кривої байдужості характеризується новим поняттям ‑ граничною нормою зміщення (субституції) MRS (Marginal rate of substitution). Гранична норма заміщення показує, наскільки треба збільшити (зменшити) кількість товару Y , щоб зберегти загальну корисність комбінацій при скороченні (збільшенні) кількості товару X на одиницю

,

де DУ, DХ – зміна кількості товарів X та Y.

Мінус у формулі введено для того, щоб отримати позитивне значення MRS, яким зручніше користуватися. МRS знаходиться у зворотній залежності щодо граничної корисності даних товарів. MRS у визначеній точці кривої байдужості, тобто коли Dу > 0, дорівнює

,

тобто похідної функції кривої байдужості.

Властивість 3. Криві байдужості випуклі щодо початку координат: їхній нахил зменшується в міру просування униз і вправо уздовж цих кривих. Чим більшу кількість будь-якого блага ми маємо у розпорядженні, тим менше його цінуємо і – навпаки. Це означає, що в міру просування по кривій байдужості вниз MRS падає, тобто споживач віддає все меншу кількість товару У для заміщення кожної наступної величини товару X, що й обумовлює випуклу до початку координат криву байдужості.

Властивість 4. Криві байдужості не можуть перетинатись, інакше точка перетину становила б комбінацію благ різної корисності, тому що вона належала б одразу двом кривим байдужості.

Зауважимо, що за допомогою техніки кривих байдужості можна впорядковувати корисність не тільки двох благ (як у нашому прикладі), але й трьох і більше економічних благ. У цих випадках використовують не криві байдужості, а гіперповерхні байдужості, а замість карти байдужості - багатовимірний простір, який неможливо відобразити графічно.

3. Бюджетна лінія, її рівняння

Криві байдужості ілюструють один бік споживчого вибору ‑ бажання, перевагу споживача. Для аналізу можливостей споживача використовують бюджетну лінію або лінію цін. Використання цього поняття сумісно з кривою байдужості дозволить визначити рівновагу споживача, застосовуючи нову техніку аналізу. Припустімо, споживач має деяку суму грошей ‑ М грошових одиниць, яку він бажав би витратити на придбання товарів X та У , ціни на які Рх та Ру. Споживач може витратити всі свої кошти на придбання товару X або товару У, а може вибрати якийсь проміжний варіант. Але в будь-якому випадку доступні споживачеві комбінації товарів повинні задовольняти рівності:

М = Рх • X + Ру • У,

де М ‑ доход споживача , Х,У – кількість товарів X та У; Рх, Ру ‑ їх ціни. Або

Ру • У = М - Рх • Х,

,

де ‑ постійна величина, ‑ зворотне відношення цін на товари У та X , коефіцієнт при змінній X.

Графічним вираженням цього зв'язку( ) є пряма лінія з негативним нахилом (рівняння прямої у = k • х + b).

Кут нахилу цієї прямої визначається коефіцієнтом при х, тобто зворотним співвідношенням цін на товари X та У. Така пряма має назву бюджетної лінії або лінії цін. Бюджетна лінія ‑ це геометричне місце точок, що подають всі комбінації двох товарів, доступні покупцеві з фіксованим грошовим доходом при даних цінах (рис.1.4).


Рис. 1.4 – Бюджетна лінія

Тепер можна виконати спільний аналіз бажань і можливостей споживача, тобто відобразити на одному графіку його карту байдужості і бюджетну лінію. Ми отримаємо картину можливих ситуацій, в яких може опинитися споживач (рис.1.5).


Рис. 1.5 – Рівновага споживача

Оптимальний набір споживчих товарів і послуг має відповідати двом вимогам :

1. Він має знаходитися на бюджетній лінії. Будь-який набір товарів нижче бюджетної лінії (наприклад, т.F) залишає невитраченою деяку частину доходу, яка могла б збільшити задоволення потреб. Будь-який набір товарів вище бюджетної лінії (наприклад, т.Е) не може бути куплений у рамках наявного доходу.

2. Оптимальний набір споживача має забезпечити максимально можливе задоволення потреб, тобто знаходиться на найвищій з доступних покупцеві кривих байдужості. Отже, оптимальний набір повинен знаходитися у точці дотику найвищої з доступних кривої байдужості ІСз з бюджетною лінією АВ. Це набір двох товарів, що характеризуються точкою С (Ус, Хс). Усі точки, що характеризують кращі набори (наприклад, т.Е) споживач не може дозволити собі купити. Всі інші набори товарів. що відповідають точкам на кривій байдужості ІСз (наприклад, т.L) так само гарні, як і набір у точці С, але недосяжні для покупця. Всі інші набори, які споживач може дозволити собі купити, лежать на більш низьких кривих байдужості, значить, вони гірші (наприклад, т.Д, т.К). Отже, точка С ‑ точка оптимального споживчого вибору або точка рівноваги споживача. Очевидно, в цій точці кут нахилу кривої байдужості дорівнює куту нахилу бюджетної лінії. Іншими словами, гранична норма заміщення дорівнює, в даному випадку, зворотному співвідношенню цін

,

де MRS ‑ гранична норма заміщення ; Рх, Ру ‑ ціни товарів.

Висновок: споживчий вибір оптимізується тоді, коли гранична норма заміщення одного блага іншим обернено пропорційно їхнім цінам. Це умова рівноваги споживача. Зауважимо, що криві байдужості, гранична норма заміщення мають важливе значення не тільки в теорії споживчої поведінки, але й широко використовуються в інших розділах мікроекономіки.

Отже, теорія споживчої поведінки може бути подана або в термінах кривих байдужості, коли важливі лише порядкові властивості корисності, які дозволяють ранжувати альтернативи, або в термінах функції корисності, коли кожному набору споживчих благ та послуг присвоюється числова оцінка корисності. Обидва підходи до споживчого вибору дають несуперечливі результати .

  • Ті, що недавно виселились звідкіль-небудь до вільних Пісок, потягнуть
  • Пляжный отдых. ТОП 5. 1. Тайланд.Комфортная температура в декабре наблюдается на юго-востоке Таиланда и
  • УКАЗАТЕЛИ. Адлерберг Владимир Федорович, граф, член Главного комитета по крестьянскому делу
  • Важ­ность ду­хов­ной прак­ти­ки
  • Дорогой друг!
  • От маркизы де Мертей к виконту де Вальмону
  • Глава 1. Теоретические основы ведения ярмарок и выставок.
  • Магическое отражение
  • Обыкновенную конкуренцию с марксистской партией. Тогда мы не имели бы
  • Общая характеристика, структура, функции, мотивы и стили педагогической деятельности. Психологические требования к личности педагога.
  • НА КУРСЫ КИТАЙСКОГО ЯЗЫКА В Г. ХАЙКОУ
  • Овощи, как дикие растения
  • Пример кривой дополнения
  • Глава 4. Наши звёзды поврозь миновали зенит -
  • Впереди свободны два блок-участка.
  • Образное обобщение
  • Культура и общественные классы
  • Глава восемнадцатая. Необходимо душе пребывать уединенною в себе. чтоб Бог осенил ее миром Своим
  • Договор социального найма жилого помещения. (2)
  • Истинная власть в лидерах