41 стор., 4 табл., 27 бібл.дж., 1 додаток

Реферат

41 стор., 4 табл., 27 бібл.дж., 1 додаток

Мета роботи: на теоретичній основі дослідження результатів фінансово-господарської діяльності визначити основні засади дивідендної політики на підприємстві. Для досягнення поставленної мети слід виконати наступні завдання:

- розглянути методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства;

- дослідити дивідендну політику на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець";

- визначити ефективність дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець". В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Методи дослідження – діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, даних підприємства. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз, синтез тощо.

Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі, вихідних даних ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Дивіденди, Акції, облігації, політика, ефективність, прибутковість, вартість, ринковий курс, виплата, частка , статуний капітал, власний капітал


Зміст

ВСТУП

РОЗДIЛ 1 МЕТОДИКО-ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ ДИВIДЕНДНОI ПОЛIТИКИ ПIДПРИЭМСТВА

1.1

1.1 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики

1.2

1.2 Порядок нарахування дивідендів та форми виплати дивідендів

1.3 Використання внутрішніх і зовнішніх джерел капіталу

РОЗДIЛ 2 ДИВIДЕНДНА ПОЛIТИКА НА ВАТ

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2Дивідендна політика підприємства

2.3Порядок нарахування дивідендів на підприємстві

РОЗДIЛ 3 ЕФЕКТИВНIСТЬ ДИВIДЕНДНОI ПОЛIТИКИ

3.1 Оподаткування дивідендів

3.2 Розрахунок ефективності дивідендної політики

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


Вступ

Актуальність теми полягає у тому, що одним з важливих завдань фінансового менеджменту є формування та реалізація політики підприємства в галузі виплати дивідендів. Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі підприємства.



Дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників.

Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід враховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість.

Зв’язок між дивідендною політикою і ринковим курсом корпоративних прав описується класичним алгоритмом: курс акцій прямо пропорційний дивіденду та обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями капіталу на ринку.

Стабільний рівень дивідендних виплат може сигналізувати про те, що вкладений інвесторами в підприємство капітал працює ефективно. Отже, за інших рівних умов дивідендні виплати позитивно впливають на ринковий курс корпоративних прав. З іншого боку, відсутність дивідендів або їх різке коливання свідчить про нестабільність і ризиковість підприємства-емітента корпоративних прав. Як наслідок — ринковий курс падає. Щоправда, інвестори можуть високо оцінити вартість акцій підприємства навіть і без виплати дивідендів, якщо вони добре поінформовані про його програми розвитку, причини невиплати або скорочення виплати дивідендів і напрямки реінвестування прибутку.

Важливим є також обернений зв’язок між ринковим курсом корпоративних прав і фінансово-господарською діяльністю емітента. Вплив низького ринкового курсу проявляється під час залучення підприємством фінансових ресурсів. За низького ринкового курсу корпоративних прав емісія може або взагалі не відбутися, або з мінімальним курсом емісії, відповідно і мінімальним емісійним доходом. Отже, якщо підприємство планує залучати кошти за рахунок додаткової емісії, йому слід реалізувати дивідендну політику, спрямовану на підвищення ринкового курсу корпоративних прав.

Мета роботи: на теоретичній основі дослідження результатів фінансово-господарської діяльності визначити основні засади дивідендної політики на підприємстві. Для досягнення поставленної мети слід виконати наступні завдання:

- розглянути методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства;

- дослідити дивідендну політику на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець";

- визначити ефективність дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти формування дивідендної політики на ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець". В якості об’єкта дослідження вибрано підприємство ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

Методи дослідження – діалектичний метод пізнання. Дослідження ґрунтується на наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, даних підприємства. У роботі застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналіз, синтез тощо.

Інформаційна база дослідження ґрунтується на нормативно-довідковій та науковій літературі, вихідних даних ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".


Розділ 1

Методико-теоретичні засади дивідендної політики підприємства

1.1 Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики

Принциповим питанням, яке стоїть в основі теоретичних досліджень, присвячених дивідендній політиці, є питання взаємозв’язку між напрямом використання чистого прибутку (дивіденди чи тезаврація) та вартістю підприємства. Інакше кажучи, чи існує оптимальне співвідношення використання чистого прибутку, за якого мінімізуються витрати на залучення капіталу, чи дивідендна політика жодним чином не впливає на оптимізацію структури капіталу і вартість підприємства? Залежно від характеру відповіді на це запитання рекомендується приймати ті чи інші рішення в галузі виплати дивідендів. Зупинимося на найвідоміших концепціях дивідендної політики [3, с. 34].

Теза щодо «іррелевантності (нейтральності) дивідендної політики». Ф. Модільяні, М. Міллер, Ф. Блек відстоюють позицію, що між сумою сплачуваних дивідендів і ринковим курсом акцій не існує зв’язку, оскільки курс акцій визначається нинішніми та майбутніми доходами підприємства, а також потенціалом його зростання. Найраціональнішою з їх погляду є фінансова політика, в рамках якої відбувається відмова від виплати дивідендів і весь прибуток спрямовується на реінвестиції. Отже, самофінансування підприємства розглядається як пріоритетне джерело фінансування. У такому разі акціонери максимізують доходи здебільшого в результаті зростання курсу акцій. Правило використання прибутку відповідно до цієї концепції формулюється таким чином: спрямовувати на виплату дивідендів слід лише ту частину прибутку, яку неможливо ефективно реінвестувати. Йдеться про так званий залишковий принцип дивідендних виплат.

Теза про пріоритетність дивідендів. Як свідчить біржова статистика, факт виплати дивідендів усе ж таки впливає на вартість корпоративних прав. Це зумовлено тим, що ряд інвесторів, зокрема дрібні акціонери, віддають перевагу реальним дивідендам порівняно з майбутніми доходами від зміни курсу, зумовленими тезаврацією прибутку «краще синиця в руках, ніж журавель у небі». На цьому припущенні ґрунтується американська модель оптимізації дивідендної політики (Bird-in-the-Hand-Argu­ment). Згідно з цим підходом, найвідомішими прихильниками якого є Дж. Лінтнер та М. Гордон, актуальний курс акцій визначається теперішньою вартістю очікуваних доходів на ці акції, які включають усі майбутні дивіденди, а також очікувану виручку від реалізації акцій. Зростання дивідендів досить часто сприймають як сигнал до того, що підприємство працює успішно, і навпаки, зменшення рівня дивідендів може сигналізувати про фінансові проблеми суб’єкта господарювання. Отже, дивіденди впливають на вартість підприємства. На цій тезі ґрунтується так звана модель виплати дивідендів Гордона, згідно з якою виплата дивідендів є пріоритетнішою, ніж реінвестування.

Концепція мінімізації податкових платежів. Поряд з власниками корпоративних прав, котрі віддають перевагу стабільним дивідендам, є група інвесторів, які при прийнятті своїх рішень виходять насамперед з критерію мінімізації податкових платежів. Якщо податковим законодавством країни (наприклад, США, Швейцарія, країни Бенілюксу) передбачено нижчий рівень оподаткування нерозподіленого прибутку порівняно з розподіленим, то підприємство отримує податкові переваги при використанні як джерела фінансування реінвестованого прибутку. Водночас вартість обслуговування власного капіталу, залученого із зовнішніх джерел, підвищується. Якщо ж рівень оподаткування дивідендів є нижчим, ніж рівень нерозподіленого прибутку (наприклад, Німеччина), то вигіднішою буде виплата дивідендів. Ця обставина лежить в основі ще однієї досить відомої теорії у галузі дивідендної політики — концепції податкових переваг.

Слід зазначити, що остаточного підтвердження на практиці переваг тієї чи іншої концепції не знайдено. Прийнятність того чи іншого підходу залежить від конкретних умов діяльності підприємства, структури та психологічних особливостей інвесторів, їх інформаційного забезпечення тощо. Саме тому фінансовий менеджер повинен проаналізувати всю сукупність факторів дивідендної політики і виробити найоптимальнішу для конкретного підприємства дивідендну стратегію [18, с. 104].

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

- виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

- визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

- оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

- визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

- узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

- вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

- оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

1.2 Порядок нарахування дивідендів та форми виплати дивідендів

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за корпоративними правами кожної категорії приймають власники (загальні збори власників) підприємства за рекомендацією наглядової ради чи пропозицією виконавчих органів. Порядок повідомлення власників корпоративних прав про виплату дивідендів регламентується статутом товариства. Як правило, підприємства дають відповідне оголошення у заздалегідь визначених друкованих засо­бах масової інформації. В оголошенні про виплату дивідендів має міститися така інформація [15, с. 100]:

- назва підприємства;

- дата прийняття загальними зборами власників рішення про виплату дивідендів;

- період, за який виплачуються дивіденди;

- величина дивідендів на одну акцію (у відносному чи абсолютному виразі) в розрізі окремих їх категорій;

- строки та місце виплати;

- особливості оподаткування дивідендів.

У разі прийняття рішення про виплату дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику корпоративних прав пропорційно його частці в статутному капіталі підприємства. Нарахування дивідендів може здійснюватися шляхом застосування визначеного процента до номінального капіталу, який належить окремим власникам корпоративних прав. Величина цього процента розраховується як відношення чистого прибутку (іншого джерела), який спрямовується на виплату дивідендів до обсягу статутного капіталу. В акціонерних товариствах дивіденди на одну акцію розраховуються діленням загальної суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди. За корпоративними правами однієї категорії виплачуються дивіденди однакового розміру [10, с. 63].

Отже, величина дивідендів, яка належить окремому власнику, залежить від трьох основних показників:

- величини чистого прибутку, резерву дивідендів (інших джерел виплати);

- встановленого співвідношення між розподіленим і нерозподіленим прибутком;

- частки учасника (власника) в статутному капіталі.

Сума коштів, яка рішенням зборів власників спрямовується на виплату дивідендів, називається масою дивіденду. З прийняттям рішення про виплату дивідендів у підприємства зменшується власний капітал (прибуток). На суму нарахованих, але не виплачених дивідендів збільшується обсяг заборгованості, яка зменшується одночасно з виплатою дивідендів.

Порядок нарахування дивідендів (прибутку на корпоративні права) значною мірою залежить від форми організації бізнесу та форми власності. Розглянемо найсуттєвіші особливості нарахування дивідендів [26, с. 91].

Акціонерні товариства. Право на одержання дивідендів в АТ мають акціонери, які є власниками акцій (обліковуються в реєстрі акціонерів) на початок строку виплати дивідендів, який встановлюється загальними зборами акціонерів незалежно від періоду, протягом якого акціонери володіли акціями. У разі продажу акціонером належних йому акцій після складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної в такому переліку. Дивіденди за акціями виплачуються один раз на рік за результатами календарного року в повному обсязі (ст. 9 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»). Загальні збори акціонерів не можуть приймати рішення про виплату проміжних дивідендів за результатами діяльності за квартал, місяць чи півріччя. АТ разом зі звітом про діяльність підприємства повинні представити в ДКЦПФР інформацію про диві­денди, яка повинна містити такі відомості:

- дата закриття реєстру для виплати дивідендів (якщо вони виплачуватимуться);

- дата початку виплати дивідендів;

- дата закінчення виплати дивідендів.

Товариства з обмеженою відповідальністю. На відміну від акціонерних товариств, ТОВ можуть виплачувати дивіденди протягом року. Окрім того, учаснику товариства з обмеженою відповідальністю виплачуються дивіденди, які відповідають частці прибутку, одержаного товариством за період, протягом якого учасник володів корпоративними правами підприємства. Це означає, що на одержання дивідендів претендують не лише власники, які володіють корпоративними правами товариства на момент прийняття рішення про розподіл прибутку, а й ті, котрі належали до числа власників протягом періоду, за який випла­чуються дивіденди [1, с. 88].

Виплата дивідендів приватними підприємствами. Приватні підприємства не належать до господарських товариств. Кошти, які залишаються в розпорядженні приватного підприємства після сплати всіх податків та зборів, можуть бути виплачені власнику підприємства. До 1 квітня 2000 р. такі виплати оподатковувалися прибутковим податком з фізичних осіб. Були внесені зміни у законо­давство, згідно з якими ці підприємства нараховують і сплачують податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми дивідендів.

Особливості перерахування в бюджет дивідендів підприємствами з часткою державної власності в статутному капіталі. Платниками дивідендів є господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств, у статутному капіталі яких є частка державного майна. У разі прийняття рішення про виплату дивідендів такі підприємства повинні надати органу державної податкової служби копію платіжного доручення із зазначенням суми перерахованих до Державного бюджету дивідендів на державну частку у статутному капіталі. Сума дивідендів, яка підлягає перерахуванню в Державний бюджет, визначається як результат від множення маси дивіденду на частку державного майна в статутному капіталі підприємства (в процентах). Якщо величина зазначеної частки зміню­валася протягом звітного періоду, для розрахунку суми дивідендів визначається середньоарифметична частка майна, яка перебуває в державній власності.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх заінтересованих сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах:

- грошова;

- негрошова;

- змішана форма;

- приховані дивіденди.

Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З прийняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Заборгованість підприємства його власникам, пов’язана з нарахуванням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підприємство погашає згаданий борг [20, с. 104].

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є виплата дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокрема акцій.

Специфічною формою виплати дивідендів у негрошовій формі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства.

Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчизняних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачуються у товарній формі. Її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. Зазвичай дивіденди товарами отримують дрібні акціонери, які не можуть впливати на фінансову політику підприємств. Великі акціонери, які контролюють такі підприємства, формально не отримують ніяких дивідендів або віддають перевагу корпоративним правам. Досить часто реальні власники таких підприємств отримують приховані дивіденди за різного роду схемами ухилення від оподаткування [17, с. 26].

До виплати дивідендів товарами чи послугами, виробництвом яких займається підприємство, інколи вдаються і підприємства на Заході. Як правило, це транспортні підприємства, які виплату дивідендів оформляють у вигляді різного роду транспортних пільг. З метою стимулювання збуту продукції деякі підприємства виплачують дивіденди у формі знижок на їх товари, наприклад, широковідомими є так звані «винні бони».

Змішана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша — у формі корпоративних прав. При цьому можуть порушуватися існуючі пропорції участі всіх власників у статутному капіталі. З метою компенсації збитків окремих власників, які виникають у результаті зменшення їх частки, вони можуть бути наділені додатковими дивідендами в грошовій формі. З іншого боку, можуть передбачатися також стимули для заохочення акціонерів до реінвестування прибутку та виплати дивідендів корпоративними правами. Врешті-решт, власники самі повинні вирішувати, яка форма дивідендів є для них вигіднішою з погляду максимізації їх капіталу.

Приховані дивіденди. Керівництво підприємства може маніпулювати розміром чистого прибутку, який засвідчується в звітності і є джерелом виплати дивідендів та основою для прийняття рішення про це на зборах власників. На Заході відповідні маніпуляції здійснюються, як правило, з допомогою інструменту прихованих резервів. Виконавчі органи підприємств за узгодженістю з окремими власниками досить часто вдаються до прихованого розподілу прибутку. Приховані виплати дивідендів здійснюються безпосередньо на користь власників підприємства або на користь так званих пов’язаних, або афільованих, осіб. Ці доходи можуть утворюватися в результаті здійснення таких операцій [7, с. 80]:

- продаж товарів (робіт, послуг) зазначеним особам за заниженими цінами;

- придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищеними цінами;

- виплата завищених процентів за депозитами, позичками тощо;

- одержання позичок за зниженими процентними ставками;

- оплата фіктивних угод за невиконані послуги, в т. ч. за ноу-хау, консультаційні чи рекламні послуги, інші види нематеріальних активів з подальшим одержанням готівки для виплати винагороди працівникам та власникам;

- оплата закордонних відряджень тощо.

Приховування керівництвом підприємства реального чистого прибутку на свою користь або на користь окремих власників є суттєвою проблемою в галузі дивідендної політики, яка загострює принципал-агент-конфлікт. Причини прихованого розподілу прибутку криються здебільшого в недоліках податкового законодавства та законодавства про господарські товариства.

1.3 Методи нарахування дивідендів та визначення ефективності дивідендної політики

Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоретичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні підходи (методи) нарахування та виплати дивідендів:

- залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;

- метод стабільних дивідендів;

- метод гнучкої дивідендної політики;

- метод стійкого приросту дивідендів;

- метод стабільної та бонусної частини.

Загальний огляд методів нарахування дивідендів, їх переваги та недоліки наведено у табл. 1.1 [23, с. 77].

Таблиця 1.1

Методи нарахування дивідендів

Методи

Переваги

Недоліки

1. Залишковий метод, припинення ди­відендних виплат

забезпечення високих темпів росту підприємства

платоспроможність

фінансова незалежність

нестабільність дивідендів

відтік дрібних інвесторів

2. Метод стабільних дивідендів

збільшення довіри до підприємства

стабілізація котировок акцій

слабкий зв’язок з фінансовими результатами

мінімізація самофінансування

3. Метод гнучкої дивідендної політики

зв’язок з фінансовими результатами

нестабільність розмірів дивідендів

4. Метод стійкого приросту дивідендів

забезпечення зростання ринкового курсу акцій

привабливість для інвесторів при додатковій емісії

відсутність гнучкості

постійне зростання фінансової напруги

5. Метод стабільної та бонусної частин

регулярність виплати мінімальної частини

залежність від фінансових результатів

нестабільність розмірів дивідендів

Залишковий метод. Метод ґрунтується на теоретичних висновках М. Міллера та Ф. Модільяні, згідно з яким за джерела фінансування підприємства насамперед слід використовувати його прибуток. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чистого прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій. До переваг методу належать забезпечення високих темпів розвитку підприємства. Головним недоліком є нестабільність дивідендів та відтік у інвесторів, орієнтованих на споживання, зокрема дрібних інвесторів. У рамках цього методу використовують і так звану стратегію припинення дивідендних виплат. При цьому широко застосовується негрошова форма виплати дивідендів (Gratisaktien).

Метод стабільних дивідендів. Зміст методу зводиться до того, що ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залишаються незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визначених межах. Сума дивідендів при цьому не прив’язується до фактичних фінансових результатів за звітний період. Доцільність такого підходу обґрунтовується тим, що стабільні дивіденди відповідають інтересам стратегічних інвесторів, які вкладають кошти в корпоративні права підприємства на тривалий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості біржових спекулянтів, оскільки курс корпоративних прав за такої дивідендної політики матиме тенденцію до стабілізації або навіть поступового зростання. Для уникнення порушення фінансової рівноваги за використання цього методу підприємство повинне створювати резерв виплати дивідендів, який слід поповнювати у роки з високою прибутковістю і використовувати, коли фінансові результати є недостатніми [16, с. 22].

Метод гнучкої дивідендної політики. На противагу до попереднього цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди. Метод побудований на тезі про те, що, на відміну від облігацій, корпоративні права є ризиковими вкладеннями і тому винагородою за ризик повинен бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибутковості підприємства. Використання цього методу не означає, що величина дивідендів буде дзеркальним відображенням фінансових результатів суб’єкта господарювання. Обсяг сплачуваних дивідендів можна регулювати також шляхом зміни співвідношення розподіленого та нерозподіленого прибутку. В цілому метод є ефективним для підприємств зі стабільними доходами [25, с. 49].

Метод стійкого приросту дивідендів. Метод ґрунтується на моделі виплати дивідендів М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки. Аналогічно до методу стабільних дивідендів за цього методу обсяг дивідендів не залежить від прибутків підприємства у відповідному періоді. До переваг методу можна віднести відносне зростання ринкової вартості корпоративних прав, а отже, сприятливі можливості залуче­ння коштів при додатковій емісії. Недоліком такої політики є відсутність гнучкості. Якщо використання методу не підкріплене відповідними фінансовими результатами та достатніми резервами, то це може призвести до порушення фінансової рівноваги та втрати підприємством ліквідності.

Метод стабільної та бонусної частин. Використовуючи цей метод, підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо. Така політика є ефективнішою, ніж у разі виплати стабільно високих дивідендів та їх зниження за незадовільних фінансових результатів [6, с. 77].


Розділ 2

Управління вартістю капіталу на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець" створено в процесi приватизацiї державного пiдприємства - Одеського завода поршневих кiлець згiдно з Указом Президента України вiд 26.11.94 р. № 699/94.

Iсторiя ВАТ ОЗПК починається з 23 сiчня 1925 року, тобто з моменту створення Одеського заводу "Червоний профiнтер", створеного на базi артiлi "КОМБОРБЕЗ", який випускав пароводяну арматуру. ВАТ ОЗПК є спецiалiзованим пiдприємством по виробництву поршневих кiлець до тракторних та комбайнових дизельних двигунiв внутрiшнього згорання. За останнi роки здiйснена модернiзацiя технологiчного обладнання.

Разом з Iнститутом чорної металургiї НАН України та Днiпропетровським дочiрнiм пiдприємством "ОЗПК-ДНIПР" розроблюються та втiлюються новi технологiчнi процеси, силами власного технiчного вiддiлу - новi види кiлець та технологiї їх виготовлення. Першими в Українi на заводi налагодженi випуск компресiйних кiлець iз стального проката (замiсть чавуну); втiлили технологiю нанесення зносостiйкого хромового покриття составом нiмецької фiрми "АТОТЕСН"; маслос'ємнi поршневi кiльца почали обробляти шляхом iоно-плазменого напилення нiтрiдом молiбдена.

Сьогоднi ВАТ ОЗПК виробляє бiльш нiж 85 типорозмiрiв та конструкцiй поршневих кiлець дiаметром вiд 30 до 130 мм. Виробляються комплекти поршневих кiлець до двигунiв автомобiлей "КамАЗ", "ГАЗ", "КрАЗ", "МАЗ", "Москвич-412", "ВАЗ", мотоциклiв "IЖ", "ЯВА", а також поршневi кiльця до рiзних компресорiв та ущiльнювальнi кiльця. Нещодавно на заводi розробили та засвоїли виробництво кiлець для автомобiля "TATRA" та автобуса "IKARUS", закiнчується засвоєння виробництва кiлець для автобусiв "RABA MAN" та комбайнiв "DOMINATOR" та "John Deer".

У планах на майбутнє - виробництво кiлець для легкових автомобiлей та вантажiвок iмпортного виробництва. 40% продукцiї ВАТ ОЗПК експортується в Росiю, Беларусь, В'єтнам та в iншi країни. Уся продукцiя заводу сертифiкована, вiдзначена дипломом вища проба "European Quality".

В 2000 р. за випуск високоякiсної продукцiї завод отримав Диплом лауреата Мiжнародного вiдкритого рейтингу популярностi та якостi товарiв та послуг "Золота Фортуна". В сiчнi 2001 р. пiдприємство було нагороджено Орденом Пошани Мiжнародної Кадрової Академiї, а його генеральний директор Ю.М. Голованов - медаллю МКА "За ефективне управлiння". У 2004 р. ВАТ ОЗПК стало лауреатом Всеукраїнського конкурсу якостi продукцiї "100 найкращих товарiв України - 2004" в номiнацiї промисловi товари для населення. Важливих подiї розвитку (в тому числi злиття, подiл, приєднання, перетворення, видiл) в звiтному роцi не вiдбувалось.

Основна продукцiя, яку виробляє ВАТ ОЗПК, є поршневi кiльця до двигунiв тракторiв ("Беларусь", "Кировець", Т-150) та автомобiлям (КАМАЗ, ГАЗ, КРАЗ, МАЗ,ТАТРА,ВАЗ), двигунам ЯМЗ 236 i 238. В зв"язку з тим, що пiдприємство працює в умовах ринку, попит на продукцiю носить не системний характер.

В даних економiчних умовах надати оцiнку перспективностi виробництва окремих видiв товарiв неможливо. Дiяльнiсть товариства не залежить вiд сезонних змiн. Основними ринками збуту продукцiї товариства є Росiя, Узбекiстан, Бiлорусiя, Молдова, В'єтнам, Iспанiя. Основнi клиєнти: ТОВ "Агропiєзу" (Молдова), ТОВ "Укрросбелзапчасть" (Бiлорусiя), ТОВ "Запчасть" (Росiя), ТОВ "Багатдеталь" (Узбекiстан). На внутрiшнiй ринок продукцiя товариства реалiзується в незначному обсязi. Потенцiйнi ризики представленi комерцiйними ризиками, фiнансовими ризиками, ризиками, пов'язаними з форс-мажорними обставинами.

Комерцiйнi ризики пов'язанi з реалiзацiєю продукцiї та послуг на товарному та споживчому ринках - зменшення розмiрiв i ємностi ринку, зниження платоспроможного попиту, поява нових конкурентiв, тощо.

Заходами по зниженню комерцiйних ризикiв є [9, с. 90]:

1) системне вивчення кон'юнктури ринку;

2) рацiональна цiнова полiтика;

3) реклама, тощо. Фiнансовi ризики викликанi iнфляцiйними процесами, всеохоплюючою несплатою, коливанням курсiв основних валют, тощо.

Вони можуть бути зниженi шляхом створення системи фiнансового менеджменту на пiдприємствi, роботi з дилерами i споживачами на умовах передплати, використаннi акредитивiв, тощо. Ризики, пов'язанi з форс-мажорними обставинами - це ризики, обумовленi непередбачуваними обставинами (стихiйнi лиха, змiна полiтичного курсу країни, страйк, тощо).

Заходами по зниженню служить робота пiдприємства з достатнiм запасом фiнансової мiцностi. Продукцiя товариства реалiзується на пiдставi укладених iз замовниками договорiв, а також через дiлерську сеть. Оплата в безготiвкому порядку. Продукцiя реалiзується iз 100% предоплатою.

Найголовнiшими конкурентами з основних видiв продукцiї, що виробляє ВАТ ОЗПК, є пiдприємства Росiйської Федерацiї: - Ставропольський завод поршневих кiлець; - Костромський завод поршневих кiлець. А також пiдприємства Нiмеччини, Iндiї, Китая, Японiї. Матерiали, якi використовуються в основному виробництвi- стальна лента та чавун. Стальна лента постачається з Росiї (м. Iжевськ), чавун - з України (м. Запорiжжя).

Також стальна лента постачається ДП "ОЗПК-Днiпр". В зв"язку iз вiдсутнiстю вiльних обiгових коштiв товариство немає можливостi впроваджувати новi технологiї та новi види продукцiї.Становище на ринку не є монопольним. Невизначенiсть та нестабiльнiсть в економiцi, неготовнiсть багатьох клiєнтiв до довгострокових вiдносин не дають можливiсть планувати щось на довгострокову та середньострокову перспективу. Постачальником матерiалiв, обсяг якого складає бiльш нiж 10% в загальному обсязi постачання, є пiдприємство з Росiї (м. Iжевськ).

2.2 Дивідендна політика підприємства

Інформація про засновників та/або учасників ВАТ ОЗПК та кількість і вартість акцій (розміру часток, паїв) представлена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Інформація про засновників та/або учасників емітента та кількість і вартість акцій (розміру часток, паїв)

Найменування юридичної особи засновника та/або учасника

Код за ЄДРПОУ засновника та/або учасника

Місцезнаходження

Відсоток акцій (часток, паїв), які належать засновнику та/або учаснику (від загальної кількості)

ТОВ "Голдмет"

Київська Києво-Святошинський р-н 08132 смт. Вишневе вул. Київська, 21

2.414

ЗАТ IК "Спаський форум"

Чернігівська д/н 14000 м. Чернiгiв вул. Коцюбiнського, 77

0.007

Прізвище, ім"я, по батькові фізичної особи

Серія, номер, дата видачі та найменування органу, який видав паспорт*

Відсоток акцій (часток, паїв), які належать засновнику та/або учаснику (від загальної кількості)

учасниками (акцiонерами) товариства є 3491 фiзичних осiб

д/н д/н д/н

97.579

Усього

Розмiщення цiнних паперiв товариства здiйснювалося на внутрiшньому ринку в процесi приватизацiї державного майна пiдприємства. Обiг цiнних паперiв товариства здiйснюється на вторинному неорганiзованому ринку. Цiннi папери товариства до лiстингу фондових бiрж не включались. Додатковий випуск акцiй у звiтному роцi не здiйснювався. За рiшенням загальних зборiв акцiонерiв у звiтному роцi прийняте рiшення про переведення випуску цiнних паперiв документарної форми iснування у бездокументарну форму iснування. Здiйснено обмiн свiдоцтва про реєстрацiю випуску цiнних паперiв в ОТУ ДКЦПФР [12, с. 104].

Інформація про випуски акцій підприємства представлена у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Інформація про випуски акцій ВАТ ОЗПК

Дата реєстрації випуску

Номер свідоцтва про реєстрацію випуску

Найменування органу, що зареєстрував випуск

Міжнародний ідентифікаційний номер

Тип цінного паперу

Форма існування та форма випуску

Номінальна вартість акцій (грн.)

Кількість акцій (штук)

Загальна номінальна вартість (грн.)

Частка у статутному капіталі (у відсотках)

29.10.2010

77/15/1/10

Одесь-ке терито-рiальне управ-лiння ДКЦПФР

UA

Акції Іменні прості

Бездо-кумен-тарна Іменні

0.25

2246196.

На загальних зборах, яке було проведено 28.04.2010 при кворумі 74,245% були розглянуті наступні питання:

1. Затвердження регламенту зборiв та обрання робочих органiв зборiв.

2. Звiт генерального директора про пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства за 2009 р.

3. Звiт директора дочiрнього пiдприємства "ОЗПК-Днiпр" про пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємства за 2009 рiк.

4. Звiт та висновки ревiзiйної комiсiї товариства про пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства та дочiрнього пiдприємства за 2009 р.

5. Затвердження рiчної фiнансової звiтностi товариства за 2009 р.

6. Звiт спостережної ради товариства.

7. Затвердження порядку розподiлу прибутку за 2009 рiк. Про виплату дивiдендiв за 2009 р.

Отже, черговими загальними зборами акцiонерiв, якi вiдбулись 28.04.2010 р., затверджений регламент зборiв та обранi робочi органи загальних зборiв, затвердженi звiти генерального директора пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства, директора дочiрнього пiдприємства "ОЗПК-Днiпр", ревiзiйної комiсiї товариства про пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства та дочiрнього пiдприємства за 2009 р., рiчна фiнансова звiтнiсть за 2009р., звiт спостережної ради товариства.

З останнього питання порядку денного вирiшено розподiлити чистий прибуток наступним чином: вiдрахувати 144 тис.грн. з прибутку до фонду виплати дивiдендiв, вiдрахувати 100 тис.грн. на покриття збиткiв товариства за 2007 рiк. Пропозицiй до перелiку питань порядку денного чергових загальних зборiв вiд акцiонерiв не надходило [14, с. 80].

Чергові загальні збори були проведені в наступному році 22.10.2010 при кворумі 70,32%. На зборах були розглянуті такі питання:

1. Про переведення випуску акцiй ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець" з документарної форми iснування у бездокументарну форму iснування дематерiалiзацiя випуску), затвердження рiшення про дематерiалiзацiю.

2. Обрання депозитарiя, який буде обслуговувати випуск акцiй ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець", який дематерiалiзується, затвердження умов договору з обраним депозитарiєм.

3. Обрання зберiгача, в якого ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець" буде вiдкривати рахунки в цiнних паперах власникiв акцiй випуску, що дематерiалiзується, затвердження умов договору з обраним зберiгачем.

4. Припинення дiї договору на ведення реєстру, укладеного з ТОВ "Регран", та визначення дати припинення реєстру.

5. Затвердження тексту повiдомлення про дематерiалiзацiю акцiй ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець".

6. Визначення способу персонального повiдомлення акцiонерiв про прийнятi рiшення про дематерiалiзацiю.

7. Визначення порядку вилучення з обiгу сертифiкатiв акцiй.

8. Внесення змiн та доповнень до статуту товариства.

Отже, позачерговими загальними зборами акцiонерiв, якi вiдбулися 22.10.2010 р., прийнятi рiшення щодо переведення випуску акцiй iз документарної форми iснування у бездокументарну форму iснування (дематерiалiзацiя) та затверджений протокол рiшення про дематерiалiзацiю випуску акцiй.

Зборами обраний депозитарiй та затвердженi умови договору з депозитарiєм на обслуговування емiсiї цiнних паперiв товариства. Обраний зберiгач та затвердженi умови договору про вiдкриття рахункiв в цiнних паперах власникам акцiй. Визначена дата припинення ведення реєстру, визначення порядку персонального повiдомлення акцiонерiв товариства про прийнятi рiшення про дематерiалiзацiю випуску акцiй та тексту повiдомлення, порядку вилучення з обiгу сертифiкатiв акцiй,внесенi змiни до статуту. Пропозицiї до перелiку питань порядку денного чергових загальних зборiв вiд акцiонерiв не надходило. Позачерговi загальнi збори акцiонерiв проводилися за iнiцiативою виконавчого органу товариства.

2.3 Порядок нарахування дивідендів на підприємстві

За підсумками 2010 року підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 197 тис.грн., з них 144 тис.грн. було спрямовано на виплату дивідендів.

Сума нарахованих дивідендів та сума дивідендів на одну акцію приведено у табл. 2.3 [21, с. 111].

Таблиця 2.3 Сума нарахованих дивідендів та сума дивідендів на одну акцію ВАТ ОЗПК за 2010 рік

За результатами звітнього періоду

За результатами періоду, що передував звітньому

за простими акціями

за привілейованими акціями

за простими акціями

за привілейованими акціями

Сума нарахованих дивідендів, грн.

Нарахування дивідендів на одну акцію, грн.

0.016

0.015

Сума виплачених дивідендів, грн.

127192.59

Дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів

01.06.2010

01.07.2009

Дата виплати дивідендів

01.06.2010

01.07.2009

Дата прийняття рiшення про виплату дивiдендiв - 28.04.2010 р. Дата складення перелiку осiб, якi мають право на отримання дивiдендiв - 01.06.2010 р.

Дата, розмiр, порядок та строк виплати дивiдендiв - загальними зборами акцiонерiв прийняте рiшення про виплату дивiдендiв з 01.06.2009 р., розмiр дивiдендiв на одну акцiю - 0,01603 грн., дивiдендi сплачуються в готiвковiй формi через касу товариства, дивiденди сплачуються до 31.12.2010 р.


Розділ 3

Шляхи оптимізації вартості капіталу для підприємства

3.1 Оподаткування дивідендів

Обрана підприємством дивідендна політика має узгоджуватися з податковим законодавством. Основні питання, які повинні з’ясувати фінансові служби в контексті виплати дивідендів та оподаткування, стосуються порядку оподаткування нерозподіленого прибутку (на рівні підприємства), розподіленого прибутку (на рівні одержувачів дивідендів) та нарахувань на дивіденди [19, с. 91].

Згідно із законодавством України підприємство, яке виплачує дивіденди своїм акціонерам (власникам), нараховує та утримує податок на дивіденди в розмірі 30 % нарахованої суми виплат за рахунок таких виплат, незалежно від того, чи є емітент платником податку на прибуток. Отже, ставка оподаткування розподіленого прибутку (як і нерозподіленого) становить 30 %, безпосереднім платником податку на дивіденди є суб’єкт підприємни­цької діяльності — емітент корпоративних прав; об’єкт оподаткування — сума дивідендів; строк сплати — до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Важливим є те, що емітент корпоративних прав зменшує суму нарахованого податку на прибуток на суму внесеного до бюджету податку на дивіденди. Якщо сума сплаченого податку на дивіденди перевищує суму податкових зобов’язань підприємства-емітента за податком на прибуток звітного періоду, різниця переноситься на зменшення зобов’язань за податком на прибуток такого підприємства у майбутніх податкових періодах.

За прийняття рішення про спрямування чистого прибутку на збільшення статутного капіталу та виплату дивідендів у формі корпоративних прав (акцій, часток, паїв), податок на дивіденди не застосовується за умови, що така виплата жодним чином не змінює пропорцій участі власників у статутному капіталі підприємства-емітента. При цьому слід враховувати, що держава у будь-якому разі отримує всю суму податку. В останньому випадку не сплачується податок на дивіденди, однак на всю суму оподатковуваного прибутку нараховується податок на прибуток [4, с. 56].

Якщо одержувачем дивідендів є юридична особа, то цей вид доходів не включається до складу валового доходу такого підприємства для цілей оподаткування за умови, що з дивідендів утримано податок на рівні емітента корпоративних прав. Аналогічний порядок встановлений для одержувачів дивідендів — фізичних осіб: до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами, не включаються суми дивідендів, що були оподатковані під час їх виплати.

Дивіденди, що виплачуються в грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), не оподатковуються також податком на додану вартість.

На суми виплачених дивідендів не нараховуються збори на: обов’язкове пенсійне страхування; обов’язкове соціальне страхування (в т. ч. на випадок безробіття) тощо, оскільки дивіденди не є платежем у рамках оплати праці.

Порядок, за яким емітент корпоративних прав здійснює виплати дивідендів нерезиденту пропорційно його частці в статутному капіталі, має свої особливості. На нерезидентів не поширюються положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування дивідендів. Ставку податку на доходи нерезидентів, отримані у вигляді дивідендів, установлено в розмірі 15 %. Такий порядок поширюється на юридичних осіб і суб’єктів господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Загальними принципами міжнародного права та внутрішнім законодавством України передбачено, що у разі, коли нормами міжнародних договорів установлено інші правила, ніж ті, що містяться в національному законодавстві, застосовуються правила міжнародних договорів. Розглянемо положення окремих міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, які стосуються оподаткування дивідендів.

Так, згідно з Угодою про уникнення подвійного оподаткування з Російською Федерацією податок на дивіденди не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо резидент другої Договірної Держави (Росії) зробив внесок до його акціонерного капіталу (статутного фонду) в розмірі не менше ніж 50 тис. дол. США або еквівалентній сумі в національних валютах договірних держав, та 15 % від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках [2, с. 25].

У конвенціях з Естонською Республікою, Латвійською Республікою та Литовською Республікою міститься положення про те, що податок не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) i вона є власником принаймні 25 % капіталу компанії, яка виплачує дивіденди. В усіх інших випадках застосовується ставка 15 %. Така сама норма міститься i в договорах з Польщею, Болгарією, Угорщиною, Македонією, Норве­гією i Данією.

Згідно з Конвенцією між Урядом України i Урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід i приріст вартості майна передбачено, що у разі, коли право на дивіденди має компанія, яка контролює, прямо або опосередковано, принаймні 20 % капіталу з правом голосу компанії, що виплачує дивіденди, Сполучене Королівство, або принаймні 20 % статутного капіталу (Україна), податок не повинен перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів, а в усіх інших випадках — 10 %. Таке саме положення є i в договорі з Китайською Народною Республікою.

Відповідно до Угоди між Україною i Федеративною Республікою Німеччини про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід i майно дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом однієї держави, резиденту другої, можуть оподатковуватись у цій другій державі. Такі дивіденди можуть також оподатковуватись у країні, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди. Якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 % валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства), і ця компанія є власником принаймні 20 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

б) 10 % валової суми дивідендів в усіх інших випадках.

Зазначений порядок не стосується оподаткування компанії щодо прибутку, з якого виплачуються дивіденди [24, с. 66].

У Протоколі, що підписаний разом з Угодою i є її складовою, міститься положення, за яким оподаткування дивідендів може здійснюватись за національним законодавством країни, резидентом якої є компанія, що виплачує дивіденди, якщо ці дивіденди отримують за права на участь у прибутку за умови, що вони віднімаються при визначенні прибутку боржника з такого доходу.

Конвенція між Україною i Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів i майна визначає, що податок, який справляється з доходів у вигляді дивідендів, не повинен перевищувати 5 % від загальної суми дивідендів, якщо право на ці дивіденди фактично має компанія, яка контролює, прямо або опосередковано, принаймні 20 % статутного капіталу компанії, що виплачує дивіденди (Україна). В усіх інших випадках має застосовуватись ставка в розмірі 15 %.

Ставки податку, що справляється з дивідендів відповідно до Конвенції між Україною i Королівством Нідерланди про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи i майно, коливаються в межах від 0 до 15 %. Дивіденди звільняються від оподаткування у випадках:

- коли компанія, яка володіє прямо щонайменше 50 % капіталу компанії, що виплачує дивіденди, i при цьому було внесено до капіталу цієї компанії інвестицію в розмірі щонайменше 300 тис. дол. США або їх еквівалент у національній валюті;

- коли компанія, яка отримує дивіденди, внесла інвестицію до капіталу компанії, яка виплачує дивіденди, i ця інвестиція (якщо дивіденди сплачуються нідерландській компанії) гарантована або застрахована Урядом Нідерландів, центральним банком Нідерландів або будь-яким агентством чи органом, включаючи фінансовий інститут, що є власністю або контролюється Урядом Нідерландів;

- 5 % застосовуються у разі, коли фактичним власником дивідендів є компанія, що володіє щонайменше 20 % капіталу компанії, яка виплачує дивіденди. В усіх інших випадках застосовується ставка 15 %.

Згідно з положеннями про оподаткування дивідендів відповідною Конвенцією між Урядом України i Урядом Французької Республіки передбачено, що дивіденди, які сплачуються компанією, що є резидентом однієї країни, резиденту другої, можуть оподатковуватись в останній. Такі дивіденди можуть також оподатковуватись у країні, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї країни, але податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 % валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія, яка володіє прямо або принаймні опосередковано:

- 20 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у разі, якщо компанія є резидентом України;

- 10 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди, у разі, якщо компанія є резидентом Франції;

б) 15 % валової суми дивідендів в інших випадках.

Окрім цього, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом договірної держави, підлягають оподаткуванню тіль­ки в другій державі, якщо такими дивідендами фактично володіє одна або кілька компаній, які є резидентами цієї другої держави і якщо [13, с. 77]:

a) ця або ці компанії разом володіють прямо або опосередковано принаймні 50 % капіталу компанії, що сплачує дивіденди, і загальна сума їх інвестицій у цю компанію становить не менше 5 млн фр. франків або їх еквівалента в українській валюті; або

б) їх інвестиція у компанію, що сплачує дивіденди, гарантується або страхується другою державою, її центральним банком або будь-якою особою, що діє від імені цієї держави.

Податок з дивідендів за ставкою 15 % від валової суми дивідендів передбачає Угода між Урядом України i Урядом Італії про уникнення подвійного оподаткування доходів. Такі самі правила містять у собі договори з Індією, Японією та Малайзією.

Конвенція між СРСР i США з питань оподаткування, яка діє і стосовно України, надає повне право Україні оподатковувати дивіденди, які отримують американські резиденти за своїм національним законодавством.

Окрім згаданих, Україною укладено відповідні договори й з іншими державами. У разі, якщо резидент України серед своїх власників має нерезидентів, то при прийнятті рішень щодо порядку виплати дивідендів слід ознайомитися з відповідними угодами тієї країни, резидентом якої є власник корпоративних прав вітчизняного підприємства.

Як видно з розглянутих умов договорів про уникнення подвійного оподаткування, ними встановлено максимальні ставки оподаткування доходів нерезидентів у вигляді дивідендів. Окрім цього, майже всі відповідні договори містять застереження, що у разі, коли нерезидент здійснює свою господарську діяльність в Україні через постійне представництво або надає незалежні послуги через постійну базу й отримує дивіденди, які йому виплачує компанія — резидент України через такі постійне представництво або постійну базу, то пільгові ставки не застосовуються [27, с. 25].

3.2 Розрахунок ефективності дивідендної політики

Товариство фiнансує свою дiяльнiсть за рахунок власних коштiв. Робочий капiтал достатнiй i в цiлому вiдповiдає поточним потребам пiдприємства. За оцiнками фахiвцiв емiтента можливi шляхи покращення лiквiдностi полягають в проведеннi заходiв по збiльшенню об'ємiв реалiзацiї товарiв, вiдмови вiд зайвих витрат, змiни цiнової полiтики. Для забезпечення безперервного функцiонування пiдприємства як суб'єкта господарювання необхiдним є придiлення вiдповiдної уваги пошуку резервiв зниження витрат та погашення поточних зобов'язань.

Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Очевидно, ефективною буде така політики, за якої забезпечується мінімізація принципал-агент-конфлікту між окремими власниками, власниками, кредиторами та менеджментом підприємства. Зрозуміло, що уникнути таких конфліктів можна за максимізації доходів власників (Shareholder Value) за відсутності обмежень з боку кредиторів. Як уже зазначалося, ці доходи можуть бути у формі підвищення курсової вартості та (або) дивідендів. Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників. До таких показників можна віднести:

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: розраховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій.

Дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

Коефіцієнт цінності акцій: розраховується діленням ринкової ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію [11, с. 37].

Рентабельність акції — виражений у процентах показник, який є обернено пропорційним до коефіцієнта цінності акцій.

Коефіцієнт дивідендних виплат: відношення маси дивіденду до суми чистого прибутку.

Відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER): характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком підприємства та курсом його акцій і показує, скільки річних прибутків на одну акцію потрібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію.

Відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію: характеризує взаємозв’язки між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підприємства.

В інформації про фінансово-господарську діяльність АТ, що публікується емітентом у друкованих виданнях, наводяться окремі показники, які характеризують ефективність дивідендної політики, зокрема:

- частка чистого прибутку, спрямована на виплату дивідендів на привілейовані акції (тис. грн);

- чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію (грн);

- дивіденди, нараховані на одну просту акцію (грн) [8, с. 66].

За певних обставин ефективною буде така дивідендна політика, за якої забезпечується зростання ринкової ціни корпоративних прав. У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очікуваної рентабельності власного капіталу підприємства (Рв) та від ставки зовнішніх доходів (p) за альтернативних вкладень відповідного обсягу капіталу на ринку. Якщо на ринку є можливість вкласти капітал з вищою нормою дохідності, ніж у підприємство-емітент (за однакового рівня ризику), то доцільно приймати рішення щодо виплати дивідендів. Якщо ж навпаки, то найраціональнішою буде тезаврація прибутку. Отже, доти, доки Рв > p, з погляду прибутковості власникам доцільно реінвестувати весь чистий прибуток. У такому разі ринковий курс акцій зростатиме. Згідно з класичним підходом алгоритм розрахунку ринкового курсу корпоративних прав має такий вигляд:

КА = , (3.1)

де КА — ринковий курс корпоративних прав (акцій);

П — чистий прибуток на одну акцію;

Д — дивіденди на одну акцію [22, с. 83].

Якщо Рв > p, з погляду потенційної прибутковості за зазначених параметрів акціонерам вигідніше буде реінвестувати прибуток, тобто або відмовитися від дивідендів взагалі, або прийняти рішення щодо виплати дивідендів корпоративними правами.

Навпаки, якщо Рв < p, то для власників вигідним буде розподіл прибутку. Наприклад, якщо рентабельність зовнішніх вкладень становитиме 0,2, а внутрішніх 0,15. У разі рівності між Рв та p, наприклад Рв = p = 0,2, за будь-якого порядку використання прибутку ринковий курс буде незмінним. Отже, вигіднішою для власників буде виплата дивідендів.

Оцінюючи ефективність дивідендної політики, необхідно враховувати, що класична формула (курс акцій прямо пропорційний дивіденду й обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями) застосовується на практиці далеко не в усіх випадках.

Розглянемо зазначені показники по ВАТ ОЗПК.

Чистий прибуток на одну просту акцію за 2010 рік становить 0,02193 грн., при цьому нарахування дивідендів на одну просту акцію складає 0,016. Відношення рентабельності власного капіталу до рентабельності вкладень в альтернативні інвестиції дорівнює 0,2 : 0,15 (Рв > p). Отже, ринковий курс корпоративних прав становитиме у 2009 році:

КА = .

Ринковий курс у звітному 2010 році становив вже:

КА = .

Підставивши відповідні значення у вищенаведену формулу, отри­маємо: за умови, що весь чистий прибуток підприємства буде спрямований на реінвестиції — курс акцій у 2009 становив 20,8 грн; у 2010 році курс акцій підприємства знизився до 15,9 грн.


Висновки

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

- виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

- визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

- оцінку впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість корпоративних прав підприємства та його інвестиційну привабливість;

- визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу;

- узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

- вибір найприйнятнішого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

- оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства.

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію: розраховується діленням суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій.

Дивіденди на одну просту акцію: розраховується діленням суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій, за якими сплачуються дивіденди.

ВАТ "Одеський завод поршневих кiлець" створено в процесi приватизацiї державного пiдприємства - Одеського завода поршневих кiлець згiдно з Указом Президента України вiд 26.11.94 р. № 699/94.

Сьогоднi ВАТ ОЗПК виробляє бiльш нiж 85 типорозмiрiв та конструкцiй поршневих кiлець дiаметром вiд 30 до 130 мм. Виробляються комплекти поршневих кiлець до двигунiв автомобiлей "КамАЗ", "ГАЗ", "КрАЗ", "МАЗ", "Москвич-412", "ВАЗ", мотоциклiв "IЖ", "ЯВА", а також поршневi кiльця до рiзних компресорiв та ущiльнювальнi кiльця. Нещодавно на заводi розробили та засвоїли виробництво кiлець для автомобiля "TATRA" та автобуса "IKARUS", закiнчується засвоєння виробництва кiлець для автобусiв "RABA MAN" та комбайнiв "DOMINATOR" та "John Deer".

Розмiщення цiнних паперiв товариства здiйснювалося на внутрiшньому ринку в процесi приватизацiї державного майна пiдприємства. Обiг цiнних паперiв товариства здiйснюється на вторинному неорганiзованому ринку. Цiннi папери товариства до лiстингу фондових бiрж не включались. Додатковий випуск акцiй у звiтному роцi не здiйснювався. За рiшенням загальних зборiв акцiонерiв у звiтному роцi прийняте рiшення про переведення випуску цiнних паперiв документарної форми iснування у бездокументарну форму iснування. Здiйснено обмiн свiдоцтва про реєстрацiю випуску цiнних паперiв в ОТУ ДКЦПФР.

Отже, черговими загальними зборами акцiонерiв, якi вiдбулись 28.04.2010р., затверджений регламент зборiв та обранi робочi органи загальних зборiв, затвердженi звiти генерального директора пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства, директора дочiрнього пiдприємства "ОЗПК-Днiпр", ревiзiйної комiсiї товариства про пiдсумки фiнансово-господарської дiяльностi товариства та дочiрнього пiдприємства за 2009 р., рiчна фiнансова звiтнiсть за 2009р., звiт спостережної ради товариства.

Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 12 | Нарушение авторских прав

  • Неприятная Рутина
  • Оценка эффективности развития судоходной компании.
  • Лекцыя 6. Беларусь у 1914–1918 гг. 1. Беларусь у Першай сусветнай вайне.
  • Построение диаграмм.
  • Лидеры делают паузы
  • Какие данные бухучета используются. при заполнении строки 1310 "Уставный капитал
  • Жизнь наверху 13 страница
  • Гарри Поттер и лесные тени — С: Народный перевод Гарри Поттера, 2002. — 332c. 21 страница
  • Упражнение 32. Техника выполнения: выполните в паре с партнером
  • Репрезентативные системы и НЛП-коммуникации.
  • КАРМА-ЙОГА
  • Поляризация диэлектриков.
  • СОКРАЩЕННОЕ НАЗВАНИЕ КНИГ ТАЛМУДИЧЕСКОЙ ЛИТЕРАТУРЫ
  • Радость творчества способен испытывать человек и Бог
  • Открыть спойлер. Есть две вещи, которые делают невозможным для них [враждебных сил] преуспеть
  • Изменение белков при патологии.
  • на 1 квартал 2015 года.
  • Камикадзе авиационной промышленности
  • Отличительно христианское — это сам Иисус Христос.
  • ПОВЫШАЙТЕ СВОЮ АКТИВНОСТЬ